_хотіла_б_я_

Наша найдавніша, наша наймиліша вистава, яка пережила кілька складів, але яку ми вже, очевино, більше не покажемо - "Хотіла б я..." Це була вистава-колейдоскоп, зшита з текстів про любов. Своєрідний жанр - поетичний театр, який не вимагав чіткого сюжету, і міг дозволити настроєвість і туманість. То були наші перші кроки до Лесі Українки. Ми поставили перед собою високу планку - показати різне кохання - жертовне, пристрасне, ніжне, жорстоке... Леся Українка справилась). Її трохи допоміг Коцюбинський. Зв'язуючою для всіх решта творів стала поезія в прозі "Твої листи завжди пахнуть зів'ялими трояндами". Зараз би ніколи цей текст не використовувала. Обожнюю його, але.... зловживати ним не можна. Але тоді було можна все.

Отже, головна героїня пише листа Йому.

Денис Мокренцов

Її голос звучить з-за сцени, а він на сцені читає, і вона приходить до нього в образах своїх муз, така ж різна і зникома.

Перша - сильна жінка, що все може і все знає, але проміняла свою силу на кохання і стала його заручницею ("Ти - сильна жінка...").

Світлана Кучеренко

Друга - еротична, що своєю пристрастю ладна оживляти вбивати ("Хотіла б я тебе мов плющ обняти...").

Олександра Пушкар

Третя - відана товаришка ("Я бачила, як ти хиливсь додолу...").

Ольга Мещерякова

Четверта - ревнива ("Айша і Мохаммед").

Олександра Вісич

І нарешті, жінка-творець ("Невідомий" за Коцюбинським).

Тетяна Павлюк

Кохання перетворене на творчість, що стає більшим за саме кохання.

Ми показували цю виставу кілька разів у Ялті, їздили з нею до Києва на фестиваль аматорських театрів "Свій". Там завдяки ній виграли поїздку до Львова. Цю ж виставу представляли, здобуваючи звання народного колективу. По-своєму, вона є нашою щасливою визитівкою. Далі було...