ГаРмИдЕр. Фестиваль "Блакитна Троянда". Сюжет.

Оце відео про нашу участь у фестивалі "Блакитна троянда"
Дякуємо театру "ГАРМИДЕР" за наданий сюжет! ))

нотатки до мемуарів

Не встигаємо!!! Не жаліюсь - хвалюсь :)

План був такий: спочатку розміщуємо колективні спогади про колишні вистави (до здійснення лишилось 3-4). Тоді починаємо "он-лайн" трансляцію. Якщо серйозно, то просто регулярно і вчасно розказуємо про свій новий проект.  

Спогади почекають, бо, дійсно, ніколи не навалювалось так багато і такої різної роботи. А ось про проект... Сьогодні пройшла перша репетиція. На аркуші лишилось чимало багатозначних словосполучення, що готувались до нічної розшифровки. Але щось в мені таке несучасне прокинулось... Не забобони... Може жмотство :) Так цікаво, як народжується ідея, перетікає одна в другу, але ділитись не хочеться. Це чистий смак, як перший поцілунок з коханою людиною, - кричить в середині, а від публіки ховається. 

Та, може, далі придумаю якусь нешкідливу форму. А поки скажу лише, що це "Адвокат Мартіан". Режисер - Тарас Жирко. Далі буде...

Кассандра_ч.1_

Вистава “Кассандра” - це ціла епоха для нашого театру, епоха тривалістю в рік. Ми готували її до 100-річчя з дня написання драми, яка була закінчена Лесею Українкою 1907 року в Ялті. Озброївшись такою знаковістю з домішками містичності (про що трохи пізніше), ми вирушили на “війну” з текстом. Думаю, з наших муз не тільки я відчувала страшенний його опір. Одна справа просто читати, а інша спробувати уявити, як то буде на сцені. Те, що захоплює мене в драмах Лесі Українки - віраж думки, який врешті залишає з широко розплющеними очима та розгубленістю наприкінці твору. Як це передати? Як іти до часто не підготовленого глядача з визнанням, що відповідей не маєш? І як йому-наївному признатись, що з перших сторінок хотілось прибити Кассандру? Або - найскладніше - як подати складні діалоги/монологи так, щоб, зал не знудився? Плюс той міф, що “Кассандра” - несценічна... Словом, складний текст; і для сприйняття, і для того, щоб його елементарно вивчити (особливо головна роль!) підштовхну шукати оригінального ходу. Знайшли...

По-перше, роздвоїли образ Кассандри: царівна та її alter-ego, обдарована даром пророцтва. Тепер нам вже важко уявити, що може бути якось інакше, бо все прекрасно лягло під наш задум. Тоді незвідки потрапила в руки збірка поезій скульптора Mirtala, причому, як на мене, скульптор вона цікавіша ніж поетеса. Її книга була оформлена фотографіями її ж робіт, кожна з яких - завмерла історія, яку дуже хочеться використати як декорацію до чого завгодно, аби використати. Для нашої “Кассандри” ідеально підійшла композиція “Duality of Being” - лаконічна і містка водночас. Вона надихнула нас на створення багатофункціональної конструкції, яку ми жартома називали “конем”. Але саме ця ілюстрація пропала разом з маленьким альбомом. Тож просто для атмосфери дещо інше:

Ясно, що наші реальні декорації сильно відрізнялись від задуму, здебільшого через банальні причини, які аматорському театру можна і не озвучувати. З тих же причин прийшлось викручуватись з костюмами. Ми допустили деяку дизгармонію в гардеробі. Жіночі вбрання шили самі, вони об’єднані одним стилем і водночас індивідуальні, а головне - мінімалістичні. А от чоловічі - запозичені і дещо традиційні для еллінських стилізацій. Але, здається, крім нас самих, ніхто цього не зауважив, та й добре.

перемоги наших друзів

І знову: ВІТАЄМО!!!

Наші друзі з капели бандуристок ім. Степана Руданського Кримського гуманітарного університету, стали лауреатами ІІІ премії 10-ого міжнародного фестивалю "Дзвени, бандуро", що проходив в Дніпропетровську. Учасників було понад 700! 

Концертмейстром капели є Олександра Семиліт, вона ж, за сумісництвом, - наша театральна музИка і дуже хороша, позитивна людина. 

Колись складемо їй окрему історію-оду :) 

А поки що... пишаємось кримчанками! 

ніч в музеї-2010

Треба швидше записувати, бо з попередніх п'яти ми пам'ятаємо лише три! Реально, якась групова амнезія :)

Отже...

Сфінкс

Цього року ми вирішились обійтись "малою кров'ю" (завжди так вирішуємо, але як втягнешся - важко зупинитись). Кодовим стало слово "сон" - що може бути більш атмосферним образом для "ночі"? Підібрали поезії, згадали дещо зі старого-перевіреного. Муза традиційно вела, але говорила більше експромтом (добре, що мала досвід). Примари вже не вискакували, але створювали дуже атмосферні образи - кожна в своїй залі.

ніч в музеї

15 травня ми знову грались в "Ніч музеїв".  Власне це вже в п'яте. На честь міні-ювілею - екскурс в історію.

Перша спроба. Пройшла з розмахом. Музей Лесі Українки організував широку програму, залучив кілька класних колективів. Наша роль полягала у театралізації екскурсії. Вийшло цілком автономне дійство, вистава, де глядачі ходять залами слідком за Музою-гідом, і в кожній залі їх очікує якась нова дивовижа. 

Вітання!

У нас свято! У вузівському конкурсі читців здобула гран-прі наша Муза - Алла Абрамова. І сьогодні, як переможець, виступала на сцені театру ім. А.Чехова. Приємно, що голова жюрі Фелікс Штейнбук, людина без зайвих сентиментів, після завершення конкурсу сказав, що першість Алли навіть не обговорюється.